Предыдущая страница реферата | 2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12 | Следующая страница реферата

Таким чином, на батьках лежить відповідальність за виховання в дітей здатності до людського спілкування, тому що саме в сім’ї діти засвоюють характер спілкування. Крім того, від уміння чоловіків спілкуватися багато в чому залежить і морально-психологічне благополуччя всіх членів сім’ї.

Сьогодні мало хто заперечує той факт, що ключова роль у сім’ї належить жінці. Саме її свідомість, поводження, її роль як чоловіки, матері, робітниці пред'являють до неї високі вимоги.

Ця подвійність впливу професійної зайнятості жінок безпосередньо переноситься і на процес виховання. Однак позитивні і негативні моменти даного впливу залежать як від морально-психологічного клімату в сім’ї, так і від особистості матері, рівня її освіченості, загальної культури, авторитету в дитини. Отже, є сім’ї і професії, де зазначене вплив є позитивним, але чимало і таких (мова йде про малокваліфіковану працю), де професійна робота матері приносить більше шкоди, чим користі[3] .

Величезна роль жінки як організатора сім’ї, як охоронниці сімейного вогнища в найкращому змісті цього слова. «Не слід забувати тієї обставини,— відзначає В.А. Сысенко,— що юнаки і дівчини успадковують від батьків не тільки темперамент, характер, але також стиль поводження, спілкування, форми відповідних реакцій. Тут діють закони соціального спадкування»[4] .

Уміння будувати сім’ю — особливий дарунок жінки. В даний час, як показують дослідження, ніколи не свариться приблизно тільки чверть сімей[5]
. Але порівняно широка поширеність сварок і конфліктів говорить про тім, як велико для функціонування сім’ї уміння не загострювати, а переборювати сварки, тобто творити, формувати культуру подружніх взаємин, яку треба цілеспрямовано виховувати й у сім’ї, і в школі. Культурою же визначається і відношення чоловіків до самого виховання дітей, зокрема розуміння змісту і значення морального виховання у формуванні особистості.

В даний час для того, щоб забезпечити раціональне сполучення ролей матері, робітниці, господарки, у країні здійснений ряд мір, спрямованих на полегшення положення жінок, що сполучають професійну працю і материнство, на допомогу у вихованні дітей і виконанні батьківських обов'язків, посилення психологічної і педагогічної допомоги. Це привело до деяких позитивних зрушень. Однак дотепер не вирішене питання про неповний робочий день для чи матерів про скорочений робочий тиждень, слабко розвита допомога вдома. Усе ще дебатується можливість оплачуваної відпустки жінкам-матерям по відходу за дитиною до досягнення їм двох-трьох років, а також число оплачуваних днів при хворобі дитини. Дотепер цілком не задоволена потреба населення в дитячих дошкільних установах. Разом з тим як світовий, так і вітчизняний досвід переконує, що ріст добробуту не веде до автоматичного росту ефективності сімейного виховання. Більш того, що покращилися матеріальні можливості сім’ї нерідко використовуються, і особливо матір'ю, на шкоду моральному розвитку дітей, підсилюючи в них утриманські настрої, формуючи зневагу до праці — головній сфері зв'язку людини із суспільством, а отже, і головному джерелу трудової моралі, що визначає весь спосіб життя людини. Інакше кажучи, і матері повинні одержувати підготовку до самостійному життю.

Мова йде про те, щоб перетворити сім’ю з об'єкта постійної турботи тільки однієї жінки в тісний союз людей, кожний з який вносить свою лепту в будівництво сімейного вогнища.

Розділ 3. Криза сучасної сім’ї.

Сім’я, як і всі суспільні встановлення, протягом своєї історії випробувала ряд зміні. Її розвиток не зупинився і на сучасних її формах.
Вдумливе вивчення ряду явищ показує, що в даний час сім’я як соціально- правова організація визначеного виду переживає гострий перелом; старі і почасти сучасні її форми помалу зникають і поступаються місцем іншим формам, відомим поки лише загалом. Коротко говорячи, сучасна сім’я змінюється і переходить у наші дні до нової, прийдешньої сім’ї.

Звичайно, цей процес зміни її складається в зв'язку зі зміною всього іншого громадського життя. У міру того як змінюються основи сучасного суспільства, змінюється і сім’я.

Але чи не так це? Чи не є сказана проста омана? Мені здається, що немає: у сучасній сім’ї, дійсно, відбувається якийсь перелом, що грозить змести се основні риси. Коротко вказати доводи, що говорять за це, — така задача нижченаведених рядків.

Сучасна сім’я являє собою союз, по-перше, чоловіка і дружини, потім батьків і дітей і, по-третє, більш широко, союз родичів і свойственников.

Підставою союзу чоловіків є шлюб, визнаний державою, що укладається у визначеній юридичній формі і манливий за собою визначені юридичні наслідки
— особисті і майнові.

Церква визначає шлюб як таїнство, за допомогою якого дві істоти зливаються в "едину плоть", у союз, на зразок союзу Христа з Церквою.
Юристи, випливаючи визначенню Модестина, розуміють під шлюбом стан повної життєвої спільності між чоловіками, довічний зв'язок, заснований на божеському і людському праві. Переводячи ці юридичні положення на більш просту мову, можна сказати, що в принципі сучасний шлюб означав повне злиття двох істот, довічний хід їх по дорозі життя і спільне здійснення поставлених собі задач. Цей зв'язок був дотепер досить міцної і для величезної більшості — довічної. Дві істоти, дійсно, перетворювалися в
"плоть едину" і разом з дітьми представляли свого роду "держава в державі".

Будучи таким самостійним осередком, сучасна сім’я і крім шлюбу як полового союзу була об'єднана і скріплена поруч інших зв'язків. Як союз батьків і дітей вона була свого роду незалежним господарським цілим
("домашнє вогнище") і першою школою і вихователем. На батьках, що володіють поруч прав стосовно дітей, лежали й обов'язку — піклуватися про їхню матеріальну забезпеченість і про розумове і моральне виховання. Визначені права й обов'язки лежали і на дітях. Держава майже не втручалася в цей внутрішній розпорядок сім’ї. Вона була обгороджена свого роду заборонною стіною, за рису якої, крім випадків виняткових, що носять карний характер, державна влада не переступала. Вона надавала сім’ї повну самостійність і ревниво оберігала її міцність, незалежність і її основи. Зазіхання на чи ослаблення розривши подружнього зв'язку (полова чистота, що опоганюється перелюбством, і позашлюбні полові зв'язки) усіляко переслідувалися і, особливо в стародавності, жорстоко карали.

Щоб сильніше закріпити цей зв'язок, державу і церкву всіляко заважали її розриву, шляхом чи чи розводів роздільного співжиття. Католицтво, виходячи зі слів Христа: "Що Бог з'єднав, того людина так не розлучає", і дотепер не допускає ніякого розводу.

У та ж цілях дружина була віддана в опіку чоловіку, діти — у розпорядження батьків. Цю же задачу переслідувало встановлення спільності майна чоловіків, солідарності їхніх інтересів і передача матеріальної і духовної турботи про дітей у руки батьків.

Одним словом, сім’я була цільною суспільною одиницею, що веде своє самостійне життя в державі.

Що ж ми бачимо протягом останніх десятків років? А бачимо, що час поволі і поступово підкопується під всі автократичні основи сім’ї і помалу роз'їдає всі основні зв'язки, що робили її цільною одиницею. В міру наближення до нашого часу стають більш слабким і союз чоловіка і дружини, і союз батьків і дітей, тобто дві основи сім’ї, якими почерпывается її зміст.

Займемося спочатку розглядом ослаблення зв'язку чоловіків. З чого видно, що союз чоловіків стає усе більш і більш неміцним і усе легше і легше.

Доказом служать багато хто:

1. усе швидше і швидше зростаючий відсоток розводів і "розлучень від столу і ложа".

2. зменшення самого числа шлюбів, що свідчить про те, що усе більше і більше стає осіб, що не бажають зв'язувати себе сучасними узами

"законного шлюбу".

3. ріст "позашлюбних" союзів чоловіка і жінки.

Рекомендуем скачать другие рефераты по теме: недвижимость реферат, отчет по практике, реферат инструменты.





Предыдущая страница реферата | 2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12 | Следующая страница реферата