Нормы права в системе нормативного регулирования

| Категория реферата: Рефераты по теории государства и права
| Теги реферата: темы рефератов по информатике, конспект речь
| Добавил(а) на сайт: Karibzhanov.

У юридичній науці існують різні розуміння права (нормативне, соціальне, етичне), кожне з який має свої обґрунтування. Для правозастосування й інших форм реалізації права першорядне значення має поняття про право як про систему норм.

Що ж таке соціальна норма?

Узагалі слово «норма» прийшло в російську мову з латинської мови, де вживалося в двох змістах:

1. Накутник, схил, яким користалися при вимірах;

2. Керівничий початок, правило, зразок.

Надалі його зміст певним чином змінилося, збагатилося цілим поруч нових значеннєвих відтінків, і в сучасній російській мові «норма» вже означає не тільки «правило», «зразок», «керівне початок», але і «узаконене встановлення», «сформований порядок», а також «міра», «розмір чого-небудь»,
«визначена величина».

Норма права – свого роду абстрактно-типова модель правовідносини, що при настанні передбачених нормою умов і обставин може виникнути і дійсно виникає в реальному житті, у процесі правового врегулювання того чи іншого виду суспільних відносин.

По-нашому (поняттю) представленню, соціальні норми служать вираженням пізнаної необхідності, і в цьому укладається їхня специфіка і відмінність від більш широкого поняття «норма», використовуваного крім іншого для позначення закономірностей, що ще не стали об'єктом соціального відображення. Крім того, відповідно до раніше проведеного семантичного аналізу поняття «соціальна норма» ми не повинні забувати, що воно означає не всяку пізнану необхідність, а тільки таку, котра вступає у виді формообразу, тобто правила, еталона, зразка, матриця поводження і діяльності людей.

На відміну від дослідників, що думають, що соціальні норми представляють собою, «ідеальне відображення об'єктивної діяльності і нормативності форм суспільної свідомості, ми вважаємо, що ідеальним є тільки формообраз, тобто соціальна норма в одному з цілого ряду її дійсних проявів і значень, соціальна норма у вузькому змісті слова (норма як позначення автентичного зразка реальної норми сущого).

З усього вище сказаного можна зробити висновок, що правова норма, вона ж є соціальна норма, називається розрахована на регулювання виду суспільних відносин загальне правило поведінки, установлена чи санкціоноване державою й охоронюване від порушення за допомогою примусових заходів. Норма – це правило належного, звернене в майбутнє, у відмінності від команд, впливів, розпоряджень по конкретних питаннях норма адресована не окремій особі, а колу осіб; діючі норми не вичерпується виконанням, а розраховане на необмежене число випадків; вона продовжує діяти після реалізації її в суспільних відносинах і поводження людей. Від інших соціальних норм правові норми відрізняються нерозривним зв'язком з державою, що чи встановлює санкціонує правові норми й охороняє їх від порушень.

Правова норма носить загальний характер. Вона визначає типові риси життєвих ситуацій, у яких підлягає реалізації, видові ознаки суспільних відносин і їхніх учасників, чиє поводження регулюється нормою; саме правило виражене в загальній формі як модель поводження; у загальній формі визначені примусові заходи, застосовувані до порушників норми.

Норма права розрахована на регулювання не окремого, одиничного відношення, а виду відносин; цим вона відрізняється від актів застосування права (рішень державних органів по конкретних справах) договорів, індивідуальних розпоряджень. У рішенні в справі, що представляє собою висновок із правової норми стосовно до індивідуального випадку і відношення, завжди позначене конкретна особа, зміст його чи прав обов'язків. Правова норма адресована колу осіб, визначених видовими ознаками (громадяни, батьки, чоловіки, податкова інспекція, кооператив, прокуратура, районний суд і інші). Та відмінність від розпорядження, адресованого точно позначеним особам і діючого до його виконання правова норма не вичерпується виконанням.
Зі сказаного вище можна назвати найбільш важливі ознаки і відмітні риси норм права:

1. Норми права, будучи вираженням державної волі, завжди являє собою веління держави. Безвідносно до словесного формулювання, у якій виражена та чи інша норма в статті нормативного чи акта в інших юридичних джерелах (заборона, дозвіл, установлення тощо), вона завжди містить уладне, обов'язкове розпорядження держави щодо визначеного поводження людей, визначеного порядку в їхніх відносинах.

2. Норми права чи видаються санкціонуються державою і виражається в тієї чи інший установлюваній чи визнаної їм формі. Специфічна риса норми права, як переконливо обґрунтовує В.Н.Кудрявцев, - «закріплення її в знакових системах, якими служать юридичні джерела й у першу чергу законодавство. Саме це додає юридичної нормативності формальну визначеність, чіткість і стабільність, якими вона помітно відрізняється від іншої соціальної нормативності (наприклад, правил моралі)».

3. Норми права – єдина в ряді соціальних норм, що підтримується у своїй реалізації, охороняється від порушень примусовою силою держави.

4. Норми права складаються з двох різновидів загальних правових розпоряджень: а) правил поведінки – безпосередньо регулятивних норм, що відрізняються формальною визначеністю і представницько зобов'язуючим характером, що встановлюють при наявності відповідних умов вид і міру охоронюваних і гарантованих державою можливого і належного поводження учасників суспільних відносин, їх взаємні суб'єктивні права і юридичні обов'язки. Такі правила поведінки складають велику частину норм правил; б) вихідних (відправних, установчих) норм, до яких відноситься норми початку, норми принципи, норми дефініції.

Ці норми, хоча і не є безпосередньо регулятивними, не закріплюють прав і обов'язків суб'єктів, проте також носять правовий характер: установлюють загальні початки, вихідні положення і направляють у ньому, діючи опосередковано, у системному зв'язку і єдності з нормами – правилами поведінки, деталізується і реалізується через них. Як свідчить практика, правове регулювання немислиме без органічного сполучення в системі права, в усьому його галузях відправних (вихідних, установчих) норм і норм правил поведінки.

Специфічною ознакою правових норм є їхня охорона державою.
Порушення чи обов'язків заборони (правопорушення) волоче застосування примусових заходів. Цим правові норми відрізняються від норм моралі, норм громадських організацій і інших соціальних норм, а також від державних органів, що містяться в деяких актах, закликів і звертань. Примусового заходу, застосовувані у випадках порушення правових норм, різноманітні: вони спрямовані на відновлення порушеного права, або на реалізацію невиконаного обов'язку, а також на покарання правопорушника.

У суспільному житті виділяються різні сфери - ідеологічна, політична, виробнича, культурна. Відносини соціальних груп і людей у різних середовищах різноманітні і регулюються дуже специфічними видами норм.
Спеціально варто виділити норми політичні, релігійні, культурні, етнічні, правові, моральні, моральні. Ці норми формуються на основі прийнятій чи суспільством тією чи іншою групою ідеології і системи ідеологічних норм.
Ідеологічні норми впливають на всі середовища суспільних відносин і суспільної свідомості і всі системи соціальних норм.

Політичні й ідеологічні норми регулюють соціально-політичні відносини між основними структурними групами суспільства, насамперед між такими соціальними утвореннями як класи, прошарки і т.д. Політичні норми виробляються, підтримуються, використовуються політичними інститутами і партіями, що виражають соціально-економічні, політичні, ідеологічні інтереси і задачі класів.

Система політичних норм впливає на всі сторони життя суспільства, на всі соціальні відносини, залежності і взаємодії членів суспільства.
Політичні норми не тільки використовуються як регулятори політичних і ідеологічних відносин між соціальними групами і членами суспільства, але і впливають на всі інші системи соціальних норм.

Саме в сфері дії політичних норм найбільше яскраво виявляється одне з основних атрибутивних властивостей соціальних нормативних владність.
Владність соціальних норм означає обов'язковість їхнього виконання.
Соціальні норми – найважливіші кошти реалізації відносин влади, найважливіші кошти влади. Владність політичних норм підтримується і забезпечується політичною системою, і в характері владності норм відображається характер політичної організації суспільства.

Політичні норми є вирішальними факторами організації всього громадського життя. Тому таке величезне соціальне значення мають вироблення і неухильне виконання політичних норм.

У суспільстві існують різноманітні відносини і взаємодії між членами суспільства і між групами, і різні види норм, що регламентують специфічні відносини і взаємодії між людьми. Такими є, наприклад, норми культурні, релігійні, етнічні, правові, моральні, моральні. Незважаючи на специфіку сфери дії і якісних особливостей, ці норми є соціальними в широкому змісті слова. Крім того, ці види норм часто використовуються соціальними групами й суспільностями для регулювання соціальних відносин.

Протягом всієї історії релігійні норми і норми, що регулюють відносини між членами релігійних громад, що сповідають загальну віру, служили і для оформлення власне соціальних відносин і залежностей між членами релігійних громад, а також відносини між цілими релігійними громадами й суспільностями.