Предыдущая страница реферата | 1  2  3  4  5  6  7  8  9 | Следующая страница реферата

З необережною злочинністю пов’язаний цілий комплекс питань, що виникають з приводу теоретичних проблем, криміналістичних досліджень та проблем криміналізації і кваліфікації злочинів скоєних з необережності.
Також все більшого значення, в умовах побудови правової держави, набуває і виховання суспільної правосвідомості в дусі нетерпимості до будь-яких проявів необережності. Тому автор впевнений в підвищеній актуальності даної теми.

Об’єкт дослідження даної роботи – необережність як форма вини. В даному випадку наголос ставиться не на обережності, як суспільному явищі, а як об’єкті дослідження науки кримінального права. Для успішного усування негативних наслідків науково-технічної революції необхідно глибоко аналізувати процеси, що відбуваються в суспільстві під її впливом.
Необережна злочинність являє собою складову частину загальної злочинності як соціально-правового явища, закономірно існуючого в суспільстві. Тому усі ознаки, що характеризують злочинність, в певній мірі характерні необережній злочинності.

Але в кримінальній класифікації злочинності необережна злочинність являє собою особливу групу, складає самостійний елемент загальної структури злочинності. Ця самостійність визначається особливостями необережної злочинності: а) за формою вини, тобто за психологічним механізмом здійснення злочину; б) за соціально-психологічними причинами здійснення злочинів та характеристиці особи злочинців; в) за сферою діяльності, в якій скоюються данні злочини; г) за характером наслідків.[5]

Отже необережна злочинність є самостійним елементом, а тому потребує окремого дослідження.

Об’єктом дослідження є необережна відхилена поведінка, як основа необережної злочинності – це є необхідним для вирішення питання криміналізації, тобто встановлення караності необережних діянь.

Цікавим є також дослідження окремих видів необережних злочинів та проблем пов’язаних з їх криміналізацією та кваліфікацією. Тому автор вважає за необхідне включити дану проблематику до об’єкту дослідження роботи.

Предмет дослідження – нормативні акти (передусім Кримінальний кодекс
України – основний законодавчий акт за яким здійснюється криміналізація діянь), матеріали судової практики та наукові праці.

Нажаль, судова статистика, як правило, не виділяє в окремий рядок злочини, що скоєні з необережності. Так, в щорічних звітах судової статистики, що друкуються в журналі “Право України”, ми не зможемо знайти процентне відношення злочинів скоєних з необережності по відношенню до злочинів скоєних умисно або до загальної кількості злочинів. Але виходячи з загальних закономірностей причин та наслідків та окремих матеріалів судової практики – ми можемо побачити, що кількість необережних злочинів
(враховуючи також і їх латентність) ніяким чином не зменшується (хоча по відношенню до загальної сукупності злочинів їх кількість і не здається загрозливою).

Визначення кількості необережних злочинів в загальній злочинності являє собою нелегку задачу за рядом причин. Діючі форми статистичної звітності, нажаль, не містять групування за формою вини. Деякі склади злочинів передбачають як умисел, так і необережність, тому навіть кваліфікація злочину не завжди може вказати на форму вини. До цього слід додати, що багато необережних злочинів характеризуються високим рівнем латентності.[6]

Окремо необережній злочинності також не присвячено жодної постанови
Пленуму Верховного Суду України (надалі – ВСУ), що також утруднювало написання роботи. Те ж, що міститься в постановах ВСУ з окремих питань і стосується необережної злочинності, на думку автора явно недостатньо.

Мета дослідження – встановлення сутності, змісту, особливостей необережності як форми вини, особливостей трактування її вітчизняним законодавством, кваліфікації злочинів скоєних з необережності. Автор даної роботи ставить собі за мету детально вивчити та викласти теоретичні проблеми пов’язані з необережністю, як формою вини у злочинах; зробити аналіз найбільш розповсюджених типів та видів необережних злочинів, охарактеризувати їх та дослідити проблеми їх кваліфікації, тим самим роблячи спробу компенсувати, в деякій мірі, недостатність розробки цієї проблематики.

Ступінь наукової розробки. На даному етапі держава, на нашу думку, не приділяє достатньої уваги проблемі необережної злочинності. В умовах економічної, соціальної та політичної нестабільності, появи різного виду нехарактерних для України негативних явищ, різкого зростанням умисних злочинів, корупції організованої злочинності, тобто під впливом сукупності істотних об’єктивних причин, держава, в принципі і не в змозі приділяти цій проблемі достатньої уваги. Дивує також те, що в сучасних умовах проблема необережної злочинності практично зовсім не розробляється вченими та юристами-практиками. Так, за останні 15 років в Україні не вийшло жодної монографії присвяченої цьому питанню, а за роки незалежності – жодної наукової статті в загальноукраїнських виданнях.

З наукових робіт використаних автором слід особливо виділити монографію
П.С. Дагеля “Неосторожность. Уголовно-правовые и криминологические проблемы.”[7], яка є фундаментальною роботою, що детально розкриває дану проблематику. Однак, досить суттєвий недолік монографії С.П. Дагеля, як і монографії В.Є. Квашиса "Научно-технический прогресс и ответственность за неосторожность"[8], що також використовувалась при написанні даної роботи, та й усіх інших радянських видань, в тому, що усі вони написані ще до того, як в наше життя ввійшли перетворення економічного, політичного, ідеологічного змісту, змінилось трактування законодавства, його зміст, була прийнята Конституція України, що суттєво змінила основи життя суспільства та правову систему держави, та ряд інших об’єктивних причин. Однак ці посібники і зараз залишаються основоположними та актуальними стосовно даної тематики хоча б в силу відсутності посібників, присвячених необережній злочинності, виданих в наш час.

В процесі написання даної роботи автор також використовував велику кількість інших підручників, монографій, статей.[9]

Структура роботи. Дана робота складається з вступу, 4 розділів та висновків. Робота містить такі розділи:

1) Поняття необережності як форми вини. Теорія змішаної форми вини.

2) Злочинна самовпевненість. Інтелектуальний і вольовий момент.[10]

3) Злочинна недбалість та її критерії. Казус.

4) Класифікація необережних злочинів. Особливості їх криміналізації.

Закон, говорячи про належну, можливу або заборонену діяльність, вносить певні обмеження в поведінку членів суспільства, надає їм не тільки права, але і покладає на них певні обов’язки. До таких обов’язків відноситься і обов’язок дотримуватися встановлених у суспільстві і охоронюваних законом правил безпеки та норм обережності.

I. Поняття необережності, як форми вини.

В частині 1 статті 7 Кримінального кодексу України (надалі – КК) вказано:

“Злочином визнається передбачене кримінальним законом суспільно небезпечне діяння (дія або бездіяльність), що посягає на суспільний лад
України, його політичну і економічну системи, власність, особу, політичні, трудові, майнові та інші права і свободи громадян, а так само інше передбачене кримінальним законодавством суспільно небезпечне діяння, яке посягає на правопорядок.”[11]

Щоб сказати, що людина скоїла злочин і повинна бути за нього покарана, необхідно встановити, що вона здійснила це діяння винно, тобто діяла умисно чи необережно.

Стаття 3 КК визначає, що кримінальній відповідальності і покаранню підлягає лише особа, винувата у вчиненні злочину, тобто така, що навмисно або з необережності скоїла діяння, визначене кримінальним законом як суспільно небезпечне.[12] Із цього витікає, що однією з необхідних ознак злочину є винність особи, яка вчинила його.

Рекомендуем скачать другие рефераты по теме: реферат условия, 6 решебник виленкин, товар реферат.





Предыдущая страница реферата | 1  2  3  4  5  6  7  8  9 | Следующая страница реферата