Предыдущая страница реферата | 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11 | Следующая страница реферата

Під соціалізацією взагалі розуміють процес залучення індивідів до наявних соціальних норм і цінностей. Соціалізація розкриває зв’язки між людиною і суспільством, її можна охарактеризувати і як “процес цивілізації суспільства”, за влучним висловом індійського політолога П. Шарана.

Поняття соціалізації, пов’язане з розвитком соціології, було введене в науковий обіг наприкінці ХІХ ст. американцем Ф. Гідденсом та французом

Г. Тардом. Бурхливий розвиток політичної науки призвів до формулювання поняття “політичної соціалізації”, що було зроблено на межі 50-60х рр.

ХХ ст. американськими політологами. Початкове визначення політичної соціалізації як “процесу, завдяки якому індивід засвоює політичну культуру суспільства, основні політичні поняття, свої права та обов’язки відносно уряду та набуває уявлень про структуру та механізм політичної системи”. Недоліком цього визначення є те, що в ньому особистість виступає пасивним об’єктом виховання і навчання.
Насправді ж, це не так. Особистість не є пасивним сприймачем цілеспрямованого впливу з боку суб’єктів політичної соціалізації. Ми ще докладно зупинимось на цьому питанні нижче, коли говоритимемо про те, що молодші школярі дуже чітко можуть відчувати різницю між тим, що відповідає і що не відповідає дійсності. А зараз ми відзначимо, що має рацію російський політолог
Є. Шестопал, яка вважає, що поняття “політична соціалізація” ширше, ніж політичне виховання або просвіта, бо охоплює не тільки цілеспрямований

-6- вплив на особистість панівної ідеології та політики, не лише стихійний вплив, а й особисту політичну активність, яка проявляється і в ідентифікації індивідом отриманої інформації за критерієм її відповідності чи невідповідності дійсності.

Отже, політична соціалізація особи пов’язана з входженням людини в політику, з засвоєнням нею пануючих в суспільстві політичних ідей, цінностей, норм політичної поведінки. Політична соціалізація завжди несе в собі два аспекти. Перший – політична соціалізація, як засвоєння новим поколінням основоположних принципів існуючої політичної культури, закладених в традиціях країни; другий – набуття знань і досвіду, обумовленого конкретною дійсністю – в результаті хоч би й пасивної участі в різних формах політичного життя. З цих аспектів справедливо випливають і два процеси політичної соціалізації, діалектично взаємопов’язані між собою –

1) Процес набуття і накопичення політичних поглядів, оцінок і знань;

2) відмова від того, що не відповідає дійсності.№

Коли вже відкрито три нові проблеми, пов’язані з політичною соціалізацією молодших школярів в сучасних умовах. Що ми маємо на увазі? По-перше – одним з аспектів політичної соціалізації є цілеспрямований вплив, вплив з боку пануючої ідеології. Постає питання: чи існує у нас пануюча ідеологія, ідеологія соціалізації, яка б проглядала вже починаючи з дитинства, з перших шкільних років, тобто ми стикаємось з проблемою національної ідеї, ідеології, елементи якої мають прищеп-люватись новому поколінню.

Ми можемо констатувати, що національної ідеї чи державної ідеології в Україні сьогодні не існує. І цей факт відзначено багатьма
............................................................................
.............................................................

1. Борисов Л.П. Политология. - М., 1996. – С. 100-101.

-7- дослідженнями. На це, зокрема, звертають увагу і педагоги, які працюють з дітьми, школярами і гостро відчувають відсутність єдиного стратегічного спрямовуючого напрямку політичного виховання і освіти.
Зокрема, Л. Крицька пише: “Україні, українській освіті, особливо ж шкільній, необхідна офіційна державна
(державницька) ідеологія, принаймні в перехідний період”.№ Про ідеологію ми ще будемо говорити, а зараз зазначимо, що деідеологізація, що пройшла в нашій системі освіти під гаслами боротьби з комуністичною, тоталітарною ідеологією на початку 90х років не могла бути самоціллю. Відмова від однієї ідеології залишила вакуум у цій сфері, ім’я якому – безідейність. Відсутність будь-якої ідеології – лихо не менше, ніж тоталітарна ідеологія; бо ідеологія може бути і демократичною, спрямованою на виховання громадянина і члена громадянського суспільства, а ось безідейність, стихійність у цій сфері завжди залишають шанс для повернення тоталітаризму, який принесе у вигляді своєї ідеології чіткий і простий порятунок від хаосу стихійності і порожнечі в ідеологічній сфері.

Висновок – у дослідженні слід звернути особливу увагу на наявність / не наявність єдиної ідеологічної лінії в політичному аспекті освіти в молодшій школі. Відсутність такої створює значні труднощі процесу успішної політичної соціалізації.

Проблема друга – політична культура, закладена в традиціях країни, її народу. Політична культура населення сучасної України не є темою нашого дослідження, але вона є значним, дуже важливим фактором впливу на об’єкт нашого дослідження. Велика кількість досліджень, спрямованих на вивчення сучасної української політичної культури свідчать: ми
............................................................................
.............................................................

1. Ігнатенко П., Крицька Л. Конституція України і громадянське виховання учнів // Початкова школа. – 1997. - № 1 – с. 4.

-8- успадкували тяжкі комплекси і національної меншовартості, і тоталітарні рецидиви, і все те, що можна назвати посттоталітарним і постколоніальним синдромом. Тобто те, що не тільки не слід успадковувати молодому поколінню в процесі політичної спеціалізації, а від чого молоде покоління слід захищати, відмежовувати усіма способами. Наведемо декілька прикладів.

Приклад 1: етатистські елементи у політичній культурі. Їх можна знайти скрізь – навіть, коли в серпні, коментуючи проходження жнив, телеведучий говорить: “Держава буде з хлібом”, - у носія громадянської політичної культури має виникнути питання: при чому тут держава?

Хіба їй належить врожай, хіба увесь АПК є власністю держави? Проте молодший школяр не розбирається в таких тонкощах. Для нього почута декілька разів фраза типу: “Держава буде з хлібом”, - означатиме:

1) Весь хліб в Україні належить державі,

2) Збір врожаю – проблема держави (чи ще гірше: хто б хліб не зібрав – а з хлібом буде лише держава). Тобто держава, внаслідок таких “дрібних казусів”, не помітних для громадян колишнього СРСР, у свідомості дитини ототожниться з тим, що ми називаємо громадянським суспільством. І подолати це хибне ототожнення вже потім буде дуже важко. Не слід гребувати подібними “дрібничками”, сподіваючись, що дитина не розуміє, про що йде мова, не звертає уваги на це. Вченими вже давно доведено: практично нічого, з почутого чи побаченого нами не проходить повз нашу увагу, осідаючи в підсвідомості, тим більше, коли це стосується дитини 6-7 років, свідомість якої, наче губка, всмоктує все почуте і побачене.

Приклад 2: він тісно пов’язаний з першим, але діалектично протилежний йому. Мова йде про розповсюдження кримінальної субкультури

-9- в усіх сферах нашого життя. Та ж ситуація: які настанови отримає в спадок дитина від старшого покоління, чуючи пісні з “зонівського” фольклору. Про яку повагу до представників закону, охоронців правопорядку йтиме мова, якщо на запитання дитини: “Хто такі “менти”, які посадили у тюрму дядька, що співає по радіо?”, вона отримає відповідь: “Міліціонери”. І таких прикладів більше, ніж досить. Сюди відноситься і образ держави, що “не платить таткові гроші”, і держави, що вимикає світло і опалення, і ще багато – багато чого, що сформує у дитини які завгодно настанови і орієнтації стосовно держави, лише не ті, які притаманні громадянину і члену громадянського суспільства.

Ця проблема – проблема політичного і соціального досвіду минулих поколінь, що передається поколінню молодому в процесі політичної соціалізації, виводить нас на проблему третю: проблему внутрішнього конфлікту, іноді жорсткої невідповідності між набутими поглядами, оцінками, знаннями і реальністю. І наслідки цього конфлікту можуть раз і назавжди сформувати у дитини уявлення про те, що те, чому вчать в школі – неправда, в житті все по-іншому. Це означатиме крах цілеспрямованої політичної соціалізації.

Як відомо, громадянське дозрівання, заохочення людини до політики має стадіальний характер, перший етап розпочинається вже у віці

3-4 років, коли дитина набуває перших знань про політику через сім’ю, засоби масової інформації, найближче оточення. Саме родина, сім’я закладає основи політичної соціалізації дитини – ті перші основи, вплив яких буде вирішальним, коли дитина прийде до школи. Рівень політичної культури батьків, пануючі в сім’ї політичні погляди і орієнтири формують всі три складові політичної культури дошкільника: основи того політичного досвіду, політичної свідомості, політичної поведінки.
Це знову і знову повертає нас до тих трьох проблем, які ми визначили, як головні перешкоди

Рекомендуем скачать другие рефераты по теме: строение реферата, конспекты 4 класс.





Предыдущая страница реферата | 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11 | Следующая страница реферата