Предыдущая страница реферата | 16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26 | Следующая страница реферата

І, може, заграє та кобза вільніше,

Ніж тихії струни мої.

І вільнії гуки її

Знайдуть послухання у світі пильніше:

І буде та кобза – гучна…

(Леся піднімає голову, ніби звертаючись до неба).

Леся.

О, знаю я, багато ще промчить

Злих хуртовин над головою в мене,

Багато ще надій із серця облетить,

Немов од вихру листячко зелене.

Не раз мене обгорне, мов туман,

Страшного розпачу отруєне дихання.

Не раз в душі наступить перелом,

І очі глянуть у бездонну яму,

І вгледжу я в кохання над чолом

Строкату шапку блазня або пляму.

Не раз мій голос дико залуна,

Немов серед безлюдної пустелі,

І я подумаю, що в світі все мана

І на землі ніде нема святині.

І, може, приведуть не раз прокляті дні

Лихої смерті грізную примару,

І знову прийдеться, покинутій мені,

Не жити, а нести життя своє, мов кару.

Я знаю се і жду страшних ночей,

І жду, що серед них вогонь той загориться,

Де жевріє залізо для мечей,

Гартується ясна і тверда криця.

(З-за куліси виглядає Доля).

Коли я крицею зроблюсь на тім вогні,

Скажіть тоді: нова людина народилась;

А як зломлюсь, не плачте по мені!

Пожалуйте, чому раніше не зломилась.

Доля. (Сміється, відчуваючи свою здобич).

Натура гине…

Останній усміх ясний посила.

Недавно ще була вона в турботі,

Жила і працею щасливою була,

Тепер останнії дарунки роздала

І тихо умира… Кінець її роботі!

(Звертається до Лесі).

Пора у путь!

Хвилини не ждуть!

Леся. Хто ти така?

Доля.

Чи ти мене не знаєш?

Я поведу тебе в далекий край,

Незнаний край, де тихі темні води

Спокійно сплять, як мертві, тьмяні очі.

Рекомендуем скачать другие рефераты по теме: реферати, шпоры по истории.





Предыдущая страница реферата | 16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26 | Следующая страница реферата