Предыдущая страница реферата | 14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24 | Следующая страница реферата

протекцією Московського царя над Україною та 2) дано гарантію

царем про збереження всіх прав і вольностей Української Дер-

жави.

У Переяславі сталася ще одна дуже важлива подія. До Бутур-

ліна прибули делегати від старшини, які просили затвердити їх на

різних посадах, не повідомляючи про це гетьмана. Бутурлін від-

мовив їм. Цікаві прізвища деяких з прохачів: батько та брат Ви-

говського, батько майбутнього гетьмана Мазепи, Силуян Мужалов-

ський — видатний дипломат, посол до Москви в 1649 та 1653 рр.,

зі свояками та інші. Цей епізод оцінюють дослідники по-різному.

М. Грушевський та А. Яковлів не надавали йому значення. О.

Оглоблин, навпаки, вважає, що то була «перша щілина в єдиному

українському фронті». Правда, московський уряд не звернув тоді на

це уваги, але надалі «Москва занотувала цей факт — і раніше чи

пізніше використала... ці розбіжності серед керівних кіл Укра-

їни».

З Переяслава поїхали московські посли по Україні. приводити

до присяги людність. Справа ця виявилася складною. В Києві мит-

рополит Сильвестер Косів заборонив усім підлеглим йому людям

присягати. Відмовилися присягати полковник Богун, Кропив'янський,

Полтавський, Уманський, Брацлавський полки, Чорнобиль тощо.

У березні 1654 року посольство від України в складі військового

судді Самуїла Зарудного та полковника Павла Тетері з почетом

прибуло до Москви. У Москві бажали, щоб приїхав сам Богдан

Хмельницький, але він не поїхав. Посли везли акредитивні грамоти

від гетьмана, «Статті» (т. зв. 23 статті), текст Зборівського договору та низку листів. Оригінали цих документів не збереглися. Зберег-

лися лише московські переклади.

У грамоті гетьман виступає, як репрезентант «Руської Держа-

ви», і це виразно підкреслює, що вона не перестала існувати й після

Переяславської угоди. «Статті» дійшли до наших часів у зіпсова-

ному вигляді і, очевидно, були переставлені. Не зважаючи на це,

видно, що основна їх ідея — встановлення таких міждержавних

відносин між Україною і Москвою, при яких за Україною застері-

гається державна самостійність — зовнішня і внутрішня.

На грамоту гетьмана та «23 статті», що їх А. Яковлів вважав

за проект договору, цар дав послам відповідь, яка була ратифіка-

цією договору. Таким чином, статті проекту, царські резолюції й

жалувана грамота «становлять повний текст договору 1654 року»,

— писав А. Яковлів, Тож по сутті це був не Переяславський, а Мо-

сковський договір, укладений на підставі Переяславського.

В історичній науці і до цього часу нема сталої думки щодо ха-

рактеру Переяславського договору. Сучасники вважали, що це був

договір, який жадною мірою не порушував суверенних прав Укра-

їни. Першими зрозуміли це в Москві, для якої Україна була окре-

мою державою. В «Статейному списку» Бутурліна протиставляться

— «Московское государство й Войска Запорожского Украйна». За-

ява московського уряду про те, що Ян-Казімір «клятву свою на чем

присягал, переступил, а подданьіх свонх, вас. . . тем от подданства

учинил свободньіми», потверджує, що московський уряд визнавав

Україну в момент укладення договору свобідною державою."

Рекомендуем скачать другие рефераты по теме: рефераты по политологии, контрольная по алгебре.





Предыдущая страница реферата | 14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24 | Следующая страница реферата