=shur@= shura19@yandex.ru

Питання № 1. Поняття про педагогіку як науку.

Педагогіка – наука про виховання – іде коренями в глибинні шари людської цивілізації. З'явилося воно разом з першими людьми. Дітей виховували без усякої педагогіки, навіть не підозрюючи про її існування.

Наука педагогіка з'явилася пізніше геометрії, астрономії, як потреба суспільства. Виявилося, що суспільство прогресує – чи швидко повільно, у залежності від того, як у ньому з'являється виховання. З'явилася потреба в:

узагальненні знань про виховання,

у створенні спеціальних навчальних виховних заснувань.

У Китаї, Індії, Єгипті, Греції – розвиток філософії (науки про природу, людину, суспільство) – перші педагогічні узагальнення.

У Європі – давньогрецькі філософи Демокрит (460 – 370 р. до н.е.),
Сократ (469 – 399 р. до н.е.), Платон (427 – 347 р. до н.е.), Аристотель
(384 – 322 р. до н.е.) – про формування особистості (гарними людьми стають більше від вправи, чим від природи). Марко Квинтиман – “Утворення оратора”
– основна книга по педагогіці, із творами Цицерона, його вивчали у всіх риторичних школах.

За всіх часів існувала духовна педагогіка – про духовний і фізичний розвиток людей, моральному і трудовому вихованні. У древній Греції повнолітнім вважався той, хто посадив і виростив маслинове дерево – маслинові гаї.

У період середньовіччя – панування церкви – усе виховання в релігійне русло. Утворення втратило прогресивність античних часів. Догматичне навчання існувало 2 століття. Філософи цього часу Тертуман (160 – 222),
Августин (354 – 430), Аквипат (1225 – 1274) – створили великі педагогічні трактати, але педагогічна наука далеко вперед не пішла.

Епоха Відродження – педагоги гуманісти.

У XVII в. педагогіка виділилася в самостійну науку – з ім'ям Я. А.
Каменського (1592 – 1670) – “Велика дидактика” – 1654 р.

Джон Локк (1632 – 1704) – теорію виховання – “Думки про виховання” – погляди на виховання джентльмена – людини упевненого в собі, широке утворення, ділові якості, добірність манер, твердість правових переконань.

Непримиренну боротьбу з догматизмом, схоластикою в педагогіці вели французькі матеріалісти і просвітителі XVIII в. Д. Дідро, К. Гельвеций, П.
Гольбах і особливо Ж.Ж. Руссо.

Іоганн Фрідріх Герберт (1776 – 1841) – велика суперечлива фігура в історії педагогіки – по дидактиці (чотириланкова модель уроку, понятивне – навчання, що виховує, система розвиваючих вправ), але і теоретична база для дискримінаційного обмеження в утворенні широких мас трудящих.

Світову славу російської педагогіки принесли Бєлінський, Герцен,
Чернишевський, Добролюбов, Толстой, але особливо К.Д. Ушинський “ПРО камеральне утворення” 1848 р.

У 1855р. Ушинського призначають інспектором класів. У житті кожного великого вченого неодмінно знайдеться щаслива випадковість. Була вона й у долі Ушинського. Один раз він звернув увагу на дві великі шафи, – уже 20 років вони стояли опечатані. Ушинський попросив сторожа відкрити їх. Перед ним був цілий скарб – повне зібрання педагогічної літератури, спадщина колишнього інспектора інституту, учня Пестелоцци – Е. Гугеля. По свіжих слідах він пише кращу свою статтю “Про користь педагогічної літератури” – зробити навчальну роботу цікавої для дитини, не перетворюючи її в розвагу.
187! Перевидане – “Рідне слово”. Більш 10 млн. книг його вийшло до революції. Головний його твір “Педагогічна антропологія” 1867р. – 2-а томи, 3-й не завершив;

1. навчання про мети, принципи, сутність виховання,

2. про керівну роль школи, учителя,

3. про методи формування спостережливості, уваги, волі, пам'яті, емоцій,

4. шляху реалізації дидактичних принципів свідомості, наочності, систематичності, прогностичності,

5. концепція розвиваючого навчання,

6. трудове виховання – повноцінний виховний засіб – праця.

Наприкінці XIX – початку XX в. – центр педагогічної думки США Джон
Дьюи (1859 – 1952), Едвард Торндайк (1874 – 1949) - вивели закономірності людського виховання, ефективні технології утворення.

Радянські педагоги Н.К. Крупська (1869 – 1939) – проблеми нової радянської школи, організація позакласної роботи, піонерського руху. А.С.
Макаренко (1888 – 1939) – про дитячий колектив, трудове виховання, свідома дисципліна, виховання в родині. В.А. Сухомлинський (1918 – 1970) – досліджував моральні проблеми виховання молоді, про особистість.