Предыдущая страница реферата | 9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19 | Следующая страница реферата

Розгляньмо спершу СР, що включають слова, лексичні значення яких містять негативну оцінку явищ. Негативні емоції викликає текст, у якому взаємодіють негативно забарвлені лексичні значення слів іменникового та прикметникового СР: "Мов ті потворні близнюки, Химерні чорні слизняки, Як твань болотна" (57). З наведеного фрагмента видно, що поєднання негативних лексичних значень двох рядів синонімічно вжитих слів – потворні – химерні та слизняки – твань, підсилює негативну сему та надає текстові відтінку зневажливості і презирства.

Візьмімо інший зразок, де синонімічні слова також містять негативні відтінки значення, але пов’язані з сутністю самого явища. Розповідаючи про зрадника в концтаборі, який продав свою честь і Батьківщину, підписавши згоду вступити в “РОА”, поет підбирає відповідні синоніми: "І був автограф той огидний, Такий самотній, жалюгідний" (65). Синонімічні слова огидний – жалюгідний вжиті з відтінком зневаги й осуду. Обидва слова характеризують поняття у вищій мірі негативно, бо оцінний елемент у них пов’язаний із сутністю самого явища.

Як бачимо, емоційно-експресивні синоніми несуть у собі якусь оцінку явищ (позитивну чи негативну), що допомагає яскравості, виразності зображення, підвищує стилістичну якість оформлення думки.

Індивідуальну палітру поета збагачують і фразеологічні звороти, що виступають у поета переважно еквівалентами до слів-синонімів з негативним емоційним забарвленням. Фразеологічні звороти зазвичай відрізняються від відповідних їм нейтральних слів віднесеністю до розмовного, рідше до книжного стилю, а також різняться від синонімічних їм слів відтінками значення. Ці відтінки виникають на базі того образу, який лежить в основі фразеологізму. Оскільки питання фразеологічної синоніміки в лінгвістичній науці піднято не так давно, у деяких питаннях думки мовознавців розходяться, зокрема в питанні, до якого типу синонімів слід відносити фразеологічні синоніми. Т.А. Бертагаєв та В.І.Зимін стверджують, що
“фразеологічні словосполучення найбільш охоче вступають з окремими словами не в ідеографічну, а стилістичну синонімію” [Бертагаев, Зимин, 1960, №3,
5]. Слушно не погоджується з цим М.Ф.Палевська, до думки якої пристаємо і ми: “Фразеологічний зворот та синонімічне йому слово слід розглядати як семантико-стилістичні синоніми” [Палевская, 1964, 51].

У контексті творів І.Муратова фразеологічні звороти в якості еквівалентів до синонімічних слів сприймаються як щось закономірне, виправдане, увиразнююче думку. Розгляньмо фрагменти, які набули негативного забарвлення завдяки присутності ФО з відтінком згрубілості: "Колись він був людина, Та у душі дрібній плекав єдине: Дожить без мрій, без жертв та без ідей Для себе лиш, аби наївсь від пуза Й натупцювавсь у барі досхочу"
(193). Слово досхочу і фразеологізм від пуза мають спільне основне значення: робити щось вволю, вдосталь. Фразеологізм відрізняється від синонімічного йому слова приналежністю до розмовного стилю і відтінком значення: не мати ніяких обмежень. Фразеологізми, що належать до розмовного стилю, виражають авторське негативне ставлення до зображуваного, а згрубіле, навіть брутальне “від пуза” виявляє ще й зневагу, презирство поета.

ФО виступають яскравим виражальним засобом, особливо у поезіях із зростаючою експресивністю, з градацією наростання інтенсивності дії:
“Насміхайтеся з мене, глузуйте ви, аматори модних химер! .. Шкірте зуби з інтимних печер” (77). Автор розташовує синоніми у послідовному наростанні їх семантичних якостей: насміхайтесь – глузуйте – шкірте зуби. Загальне значення цих слів виражає негативну оцінку. У ступені якості спостерігаємо градацію: глузуйте має вищу міру ознаки, ніж насміхайтесь, крім того, воно має додатковий відтінок зневаги, а у фразеологічному звороті шкірте зуби це значення відчувається ще сильніше, бо фразеологізм цей має сему згрубілості і вживається тільки для вираження високої міри негативно-емоційного стану.

Фразеологічні звороти в СР поезій І.Муратова передають авторське ставлення до сказаного. Використані поетом фразеологізми, що вступають у синонімічні зв’язки з словами, як правило, визначають поняття образно, афористично і за своєю природою є негативно забарвленими.

Як було вже зазначено, до цього типу синонімів, крім позитивно і негативно забарвлених, належать також синоніми нейтральні в синонімічному ряді і в контексті.

Емоційно-експресивні синоніми нейтральні в ряді і в контексті. У цій групі І. Муратов надає перевагу дієслівним синонімічним парам: "...Чую: –
Це місяць тебе посріблив. Чи ти за хвилину ще дужче посивів?" (96), "Жевріє свічка, Ледве жаріє... Пану Ісусе! Матко Маріє!" (123); та іменниковим синонімічним парам: "І ледве чутні пахощі пустельні, Ще й бездиханність тундри, й джунглів дух" (1969, 62), "Боюсь безлюддя вулиць велелюдних,
Самотності в життєвому бою" (1980, 146), "Як нам почуть річкову річ, Коли над ними товща криги... А ти вгадай незримі рухи І ті джерела серцем слухай: Що їм кайдани льодові?" (70). Ці синоніми в мовному узусі емоційно нейтральні. Однак поет включає їх у такі тексти, де вони вживаються метафорично і набувають образного й емоціонального смислу. У поезії такі слова набувають емоціональності завдяки тому, що стоять за смислом поруч і підсилюють одне одного. Наприклад: "І, немовби неждані й непрохані, Вже навідались перші закохані" (161). Самі по собі нейтральні синоніми неждані і непрохані, поєднуючи у поетичному тексті свої значення, набувають емоціональності. Смисл одного слова підсилює смисл іншого, бо синоніми стоять поруч: перші закохані були нежданими тому, що вони непрохані.

Аналогічне явище спостерігаємо і в наступних текстах: "Всім злигодням на злість, наперекір, – Я ще тоді любив тебе, повір" (38), "Та коли ж ти, грушо моя дичка, Червоно спахнула, зайнялася" (357), "Колись – не знаю, зараз – я поет, Бо я люблю, бо я збагнув прекрасне, Й воно вже не потьмариться, не згасне..." (361). СР на злість – наперекір, спахнула – зайнялася, не потьмариться – не згасне завдяки контактному вживанню, нагромадженню семантичних значень переходять із нейтральних слів у експресивно забарвлені пари.

Слід відзначити, що засобом експресивності у нейтральних синонімів, які вживає І. Муратов, є використання експресивних епітетів, що супроводжують нейтральні за значенням синоніми і надають їм емоційно- експресивного відтінку значення: "Було все відомо зарані, Й мовчало воно до пори, До вічно печальної грані – Фіналу недовгої гри" (357). Синоніми грань
– фінал самі по собі нейтральні, тобто не мають емоційної наснаги, але, прагнучи надати контексту емоціонального забарвлення, поет ставить поруч саме такий епітет, який відповідає мовній ситуації, який найточніше, найвиразніше, найсильніше передає виявлену ознаку – сумний кінець, завершення стосунків з коханою. З арсеналу епітетів поет підбирає найбільш еквівалентний висловлюваній думці епітет печальний, який передає найтонші нюанси при характеристиці сумного явища розтавання двох колись закоханих людей. Так, взаємодія експресивного епітета та емоційно нейтральних синонімів робить текст емоціонально насиченим.

Як відомо, емоційне забарвлення синонімів і їх стильова характеристика тісно пов’язані між собою. Слова з позитивним забарвленням, як відомо, властиві книжним стилям: “Аж не вмістить очам його суцвіття, не осягнуть усіх одтінків віття...” (229); “І не вгаває квач невидимий – розписує, малює” (368). Емоціонально нейтральні слова не вмістить, малює вживаються поряд із позитивно забарвленими не осягнуть, розписує. І навпаки, синоніми, що вживаються переважно в розмовному стилі, – слова з негативним забарвленням: “А він з’явивсь не з підземелля... дурний базіка, пустомеля, убивця вашої снаги” (199). Слова з яскравим негативним забарвленням часто пропонують вилучити з СР [Клюева, 1956, 7], проте це питання, як цілком слушно зазначають дослідники, вимагає ще докладного вивчення з використанням широкого матеріалу. Можливо, воно і не здобуде однозначної відповіді для всіх випадків.

Емоціонально-експресивні синоніми як позитивні, негативні, так і нейтральні, вдало використані І. Муратовим, стилістично виразні й досконалі, зрозумілі читачеві, органічно вмонтовуються в текст, збагачують експресивну палітру письменника і створюють неповторний лексичний фон його віршів.

2.1.4. Вживання різностильових синонімів

Вживаючи властиві художньому стилеві української мови синоніми,
І. Муратов не оминає і різностильових елементів, бо, як стверджує
Л.А.Булаховський, “у розпорядженні тих, хто говорить і пише певною мовою, синоніми являють собою стилістичні паралелі або варіанти” [Булаховський,
1955, 36]. Тому нерідко поет звертається навіть до розмовних, просторічних слів. Такі слова у тексті, як правило, стоять поруч із книжними і єдина відмінність між ними полягає в різній стильовій характеристиці.

Отож виділяємо у поетичній мові І. Муратова також тип синонімів, пов’язаний із стильовою диференціацією лексики, з місцем слова у стилістичній системі.

На думку Д.М. Шмельова, цей клас синонімів "відрізняється в основному
"стилістичним забарвленням", сферою застосування" [Шмелев, 1977, 197].
Майже таке тлумачення стилістичних синонімів знаходимо у М.Ф. Палевської
[Палевская, 1964, 42].

Як зазначають українські мовознавці, "для стилістичних синонімів основним є протиставлення не за відмінностями в понятті, а за вживанням слова переважно в тому чи іншому функціональному стилі" [Лисиченко, 1977,
74]. За СЛТ стилістичні синоніми – “це тотожні за значенням слова, але різні за експресивно-емоційним забарвленням, сферою вживання, приналежністю до функціональних стилів мови” [СЛТ 1985, 250].

На думку дослідників, до стилістичних належать:
1) синоніми, що вживаються переважно в різних функціональних стилях мови;

2) синоніми, що відносяться до одного й того ж функціонального стилю, але мають різні емоціональні та експресивні відтінки.

Так, І.Б. Голуб вважає, що “внутрішньостильова синоніміка, особливо розвинена в розмовній мові, значно багатша та яскравіша, ніж міжстильова”
[Голуб, 1986, 47]. Як відомо, синоніми цього типу неоднорідні. Усередині цієї групи існує свій розподіл за диференціальними семами, або гіпосемами.
Так, М.Д.Кузнець у статті “Стилістичні функції синонімів” дає таку їх класифікацію: за смисловими відтінками, за стильовим забарвленням (високі або знижені), за емоційною напругою, за милозвучністю (евфемістичністю) і немилозвучністю (дисевфемістичністю), синоніми іншомовні, ідіоматичні синоніми, архаїчні, поетичні, діалектні, фігуральні вирази [Кузнец, 1940].

Ця класифікація, як видно з переліку рубрик, робиться за різними ознаками, тому окремі частини її неоднорідні і не співмірні.

У Ф.К. Гужви знаходимо більш струнку диференціацію стилістичних синонімів:
1) слова з різним стилістичним забарвленням – загальновживані та книжні, розмовні, просторічні та лайливі;
2) слова, що відносяться до різних історичних періодів існування мови, – застарілі і нові;
3) слова, що вживаються в різних сферах, – загальнонародні та діалектні, професіональні, жаргонні;
4) слова, різні за походженням, – суто російські та іншомовні;
5) слова з прямим значенням та евфемізми;
6) фразеологізми та слова [Гужва, 1978, 113-114]

У нашій роботі ми спираємося на дослідження С.Г. Бережана, який найповніше визначає ієрархію диференціальних сем, що становлять систему протиставлення значень синонімів. До першого рівня він відносить розрізнення за стилістичними ознаками, часову маркованість, емоціональне забарвлення, образність змісту [Бережан, 1973, 139]. Кожна з цих ознак у свою чергу поділяється на пару інших опозитивних рис: стилістичне – на розмовність і книжність, часове – на архаїчність і неологічність, емоційне забарвлення – на позитивність і негативність, образність – на метафоричність і метонімічність. Декотрі з ознак другого рівня піддаються й дальшій деталізації. Так, розмовність поділяється на фамільярність, регіональність, арготичність; книжність – на офіційність, науковість, патетичність; позитивність – на пестливість і піднесеність; негативність – на зневажливість, іронічність, лайливість [Бережан, 1973, 140]. Декотрі семи ми бачили в розглянутих нами прикладах при аналізі емоційно- експресивних синонімів. Зокрема був зроблений аналіз позитивно і негативно забарвлених синонімічних слів.

Для дослідження стильових синонімів, що вживає І. Муратов, скористаємося, як уже зазначалось, класифікацією С.Г. Бережана. За цією класифікацією синоніми в поезіях І. Муратова поділяються на такі семантичні групи:

Рекомендуем скачать другие рефераты по теме: бесплатные рефераты без регистрации скачать, титульный дипломной работы, курсовые работы бесплатно.





Предыдущая страница реферата | 9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19 | Следующая страница реферата